нига дл¤ в≥дгук≥в

¬чимос¤ запов≥дувати

«авантажити весь текст у файлику(doc 20 kb)   

¬ступ

‘≥тосистеми водойм ≥ перезволожених територ≥й на меж≥ Ћ≥состепу ≥ —тепу в≥дзначаютьс¤ багатством ≥ р≥зноман≥тт¤м. ¬они виконують виключно важливу регул¤торну, енергоакумулюючу, водоочисну ≥ багато ≥нших функц≥й в рег≥он≥ з надм≥рно трансформованим природним рослинним покривом. —кладн≥сть розв'¤занн¤ завдань њх оптим≥зац≥њ ≥ невиснажливого використанн¤ ресурс≥в зумовлена нез'¤сован≥стю вс≥х питань, зокрема, особливостей сучасного поширенн¤ г≥дроф≥льноњ флори в рег≥они та њњ антропогенноњ трансформац≥њ. ƒо останнього часу залишивс¤ недостатньо вивченим склад, структура, шл¤хи рац≥онального використанн¤ досл≥джуваноњ флори.
√≥дроф≥льна флора ¬рад≥њвського геоботан≥чного району знаходитьс¤ п≥д значним антроп≥чним впливом. ѕров≥дними чинниками виступають зарегулюванн¤ та в≥дйом у значних обс¤гах р≥чкового стоку, забрудненн¤ водойм ≥ господарське освоЇнн¤ перезволожених територ≥й. « огл¤ду на трансформован≥сть г≥дроф≥льноњ флори, зб≥льшуЇтьс¤ значущ≥сть њњ охорони та збереженн¤, њх розв'¤занн¤ може бути усп≥шним лише за умови всеб≥чного вивченн¤ г≥дроф≥льноњ флори, зокрема сучасного поширенн¤, структурних особливостей та тенденц≥й ≥ напр¤мк≥в антропогенноњ динам≥ки.

« огл¤ду на це членами шк≥льного л≥сництва УѕаростокФ було вивчено ≥стор≥ю р≥дного села  атеринка та ≥стор≥ю створенн¤ ≥ розвитку урочища У атеринкаФ , ознайомились з ф≥зико-географ≥чною характеристикою р≥чки  одима а також провели р¤д поход≥в з метою досл≥дженн¤ еколог≥чного стану р≥чки  одима та вивченн¤ ф≥тор≥зноман≥тт¤ урочища У атеринкаФ . Ќаш л≥с Ч це остр≥вок особливого м≥крокл≥мату, ¤кий приваблюЇ зв≥рину, птаство ≥ людину. Ћ≥сова оаза в степу серед безкрањх лан≥в Ч то неповторна краса. ”рочище Ђ атеринкаї ≥ Ї таким зеленим островком. ÷≥нн≥сть його в тому, що фауна ≥ флора вдало вписуютьс¤ в горбистий ландшафт разом з л≥нивою теч≥Їю  одими.† ÷е Ч чар≥вна пам'¤тка природи ≥ твор≥нн¤ рук† людських.

Ќа основ≥ проведених досл≥джень ми† вважаЇмо що урочище У атеринкаФ† варто оголосити† Ѕотан≥чним заказником по охорон≥ рослин У„ервоноњ книгиФ  овила† Ћесс≥нга (Stipa† Lessingiane), ÷ибул¤ ведмежа (Allium ursinum), —он чорн≥ючий (Rulsatilla† nigricaus), јстрагал шерстистокв≥тковий (Astragalus dasyanthus); рослин включених до червоного списку макрол≥т≥в - Ћататт¤ б≥ле (Nymphae alba), √лечики жовт≥ (Nyppar lutea); та рег≥онально-р≥дк≥сних вид≥в Ћомин≥с ц≥лолистий (Clematis† integrifolia), √орицв≥т† весн¤ний (Adonis vernalis) ∆овтець† ¤зиколистий (Ranunculus† lingua), ѕрол≥ска дволиста (Scilla† bstolia) та† к≥лькох вид≥в осок занесених до нас з п≥вн≥чних район≥в ”крањни. “акож нами ви¤влено одн≥ з найб≥льш п≥вденних осередк≥в —фагнум округлий (Sphagnum terens), —фагнум болотний (Sphagnum palustris), ¤к≥ належать до III категор≥њ охорони ¤к так≥, що р≥дко зустр≥чаютьс¤ в степових районах, але в ≥нших звичайн≥.

« ј   ќ Ќ†† ”   – ј ѓ Ќ »

ѕро природно-запов≥дний фонд ”крањни ( ¬≥домост≥ ¬ерховноњ –ади (¬¬–), 1992, N 34, ст.502 )

( ¬водитьс¤ в д≥ю ѕостановою ¬–††† N 2457-XII ( 2457-12 ) в≥д 16.06.92, ¬¬–, 1992, N 34, ст.503 ) 

√Ћј¬ј 5. «ј ј«Ќ» »

—татт¤ 25. —татус ≥ завданн¤ заказник≥в

«аказниками оголошуютьс¤† природн≥† територ≥њ† (акватор≥њ)† з метою збереженн¤ ≥ в≥дтворенн¤ 
природних комплекс≥в чи њх† окремих компонент≥в.ќголошенн¤ заказник≥в† провадитьс¤† без† 
вилученн¤† земельних д≥л¤нок, водних та ≥нших природних† об'Їкт≥в† у њх† власник≥в† або 
користувач≥в.
†††† —татт¤ 26. ќсновн≥ вимоги щодо режиму заказник≥в
††Ќа† територ≥њ† заказника† обмежуЇтьс¤††† аб† заборон¤Їтьс¤ д≥¤льн≥сть,† що† суперечить† 
ц≥л¤м† ≥†† завданн¤м,††† передбаченим положенн¤м про заказник.√осподарська, наукова та ≥нша 
д≥¤льн≥сть,† що† не† суперечить ц≥л¤м ≥ завданн¤м заказника, проводитьс¤ з† додержанн¤м† 
загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища.¬ласники або користувач≥ 
земельних д≥л¤нок, водних† та† ≥нших природних† об'Їкт≥в,† оголошених† заказником,† беруть†† 
на††† себе зобов'¤занн¤ щодо забезпеченн¤ режиму њх охорони та збереженн¤.

—татт¤ 51. ѕ≥дготовка ≥ поданн¤ клопотань про †орган≥зац≥ю чи оголошенн¤ територ≥й та 

ѕ≥дготовка ≥ поданн¤ клопотань про† створенн¤† чи† оголошенн¤ територ≥й† та† об'Їкт≥ↆ† 
природно-запов≥дног† фонд󆆆 можуть зд≥йснюватис¤† органами† центрального† органу† 
виконавчоњ† влади в галуз≥† охорони† навколишнього† природного† середовища,† науковими 
установами, природоохоронними громадськими об'Їднанн¤ми або ≥ншими за≥нтересованими† 
п≥дприЇмствами,† установами,† орган≥зац≥¤м膆 та громад¤нами.†  лопотанн¤† подаютьс¤††† до
державних††† орган≥в, уповноважених проводити њх попередн≥й розгл¤д. лопотанн¤ маЇ м≥стити 
обгрунтуванн¤† необх≥дност≥† створенн¤ чи оголошенн¤ територ≥њ† або† об'Їкту† природно-
запов≥дногофонду певноњ† категор≥њ,† характеристику† природоохоронноњ,††† науковоњ, естетичноњ 
та ≥ншоњц≥нност≥ природних комплекс≥в та об'Їкт≥в,† що пропонуютьс¤† д뤆 запов≥данн¤,† в≥домост≥† 
про† м≥сцезнаходженн¤, розм≥ри,† характер† використанн¤,† власник≥ↆ† та††† користувач≥в 
природних ресурс≥в, а також в≥дпов≥дний картограф≥чний матер≥ал.
††† ƒо† клопотань† додаютьс¤† документи,† що† п≥дтверджують††† та доповнюють† обгрунтуванн¤† 
необх≥дност≥† створенн¤† чи† оголошенн¤ територ≥й або об'Їкт≥в природно-запов≥дного фонду.

‘≥зико-географ≥чна характеристика
р.  одима
–≥чка  одима бере св≥й початок ≥з джерел в сильно заболочен≥й балц≥† поблизу села Ѕудей  одимського району ќдеськоњ област≥ на висот≥ 165 м над р≥внем мор¤. ƒовжина р≥чки 149 км ;† площа водозбору 2470 кв. км. ќсновн≥ притоки:† р. Ѕез назви (л. б. 96-й км), р. √едзил≥в ¤р ( л. б. 53-км). —ама  одима впадаЇ в р. ѕ≥вденний Ѕуг з правого берега на 199 км в≥д його гирла 15 б≥л¤ п≥вденне - зах≥дноњ окрањни м≥ста ѕервомайськ, на висот≥ 65 м над р≥внем мор¤.
—ередн≥й нахил р≥чки 0,67%. Ѕасейн р≥ки знаход¤тьс¤ на в≥дрогах ¬олинсько-под≥льськоњ височини. «агальний нахил поверхн≥ басейну - з заходу на сх≥д . јбсолютн≥ пом≥тки поверхн≥ ≥ земл≥ зм≥нюютьс¤ в≥д 270 м до 130 м над р≥внем мор¤. ¬ерхн¤ ≥ середн¤ частини басейна складен≥ п≥щано-глинистими в≥дкладами, нижн¤ - докембр≥йським кристал≥чними породами (головним чином гран≥тами, ¤к≥ виход¤ть на поверхню). ѕоверховий покрив ≥з л≥совидних суглинк≥в та глин. «а механ≥чним складом грунти в≥днос¤тьс¤ до пилувато-важких суглинистих р≥зновид≥в, грунти чорноземн≥. Ѕасейн р≥чки розташований в зон≥ л≥состепу. Ѕ≥льша частина степ≥в розорана ≥ зайн¤та пос≥вами с≥льськогосподарських культур.
Ћ≥си займають площ† 165 кв. км, що складаЇ 6,7 в≥дсотк≥в в≥д загальноњ площ≥ басейна, заболочен≥сть та озерн≥сть в≥дносно невелика.  оеф≥ц≥Їнт густоти р≥вноњ с≥тки, без врахуванн¤ р≥к довжиною менше 10 км, складаЇ 0,09, а з урахуванн¤м цих р≥к - 0,11.
ƒолина в верхн≥й теч≥њ переважно ”-под≥бна, в середньому ≥ нижньому -трапец≥Ївндна, ≥ т≥льки в сам≥й нижн≥й частин≥, де р≥чка пронизуЇ кристал≥чн≥ породи, вона знову стаЇ ”-под≥бною. Ѕ≥льшою частиною  одима Ї звивистою, в нижн≥й теч≥њ маЇ р¤д озеропод≥бних розширень.† ѕереважна ширина 1,5 - 2,5км, найб≥льша -5,5 км ( в 0,4 км вище с.  ам'¤ний ћ≥ст), найменша 0,7км ( с. «абари).
ѕравий берег здеб≥льшого крутий (20 - 45), висотою 60 - 100 м -††† ¬ середн≥й ≥ нижн≥й теч≥¤х р≥чки по схилах в багатьох м≥сц¤х прогл¤даЇтьс¤ надпройменна тераса, шириною 0,5 - 2 км з пологим уступом висотою 2,5-5 м .ѕоверхн¤ њњ майже р≥вна, з окремими п≥щаними буграми, подекуди перетинаЇтьс¤ неглибокими улоговинами, зайн¤та населеними пунктами з
садами та городами. —кладена вона суглинками та суп≥сками, в низин≥ р≥чки - п≥щан≥, вкрита лучними травами та чагарниками.
Ћ≥вий схил пологий (5 - 10), висотою 5-35 м, без вираженоњ бровки, схил здеб≥льшого розчленований, переважно розораний ≥ зайн¤тий пос≥вами с≥льськогосподарських культур. ¬ верхн≥й та середн≥й теч≥¤х р≥чки м≥сц¤ми на схилах просл≥дковуЇтьс¤ надпройменна тераса шириною 180 -800 м, з пологим уступом висотою 2,5 - 4,5 м . ¬ нижн≥й теч≥њ виход¤ть на поверхню кристал≥чн≥ породи (гран≥ти); б≥л¤ с≥л  ам'¤ний ћ≥ст та «абари проводитьс¤ њх розробка. ¬ верхн≥й теч≥њ спостер≥гаЇтьс¤ вих≥д ірунтових вод.
ѕойма двосторонн¤, здеб≥льшого заболочена; переважна ширина зм≥нюЇтьс¤ по довжин≥ р≥чки в≥д 0,2 до 0,6 км, найб≥льша - 2,0 км (в 0,4 км вище с.  ам'¤ний ћ≥ст), найменша - 60 м ( с. «абари).
ѕоверхн¤ долини переважно р≥вна, м≥сц¤ми перетинаЇтьс¤ стариц¤ми та ¤рами. ¬икористовуЇтьс¤ долина п≥д с≥нок≥с та пасовища. ¬ пер≥од весн¤ного наводка долина затоплюЇтьс¤††† на глибину 0,5 - 2,0 м , строком на два тижн≥.
¬ верхн≥й та середн≥й теч≥¤х  одима маЇ р¤д озерних розширень, њх довжина 1,0 - 4.0 км, переважна ширина 50 - 200 м, глибина близько 0,8 - 4,0 м, найб≥льша - 5,3 м ( с. √воздика). †ѕереважаюча ширина р≥ки на перекатах 2 -8м, глибина 0,1 - 0,4 м, в середн≥й ≥ нижн≥й теч≥њ  одима пересихаЇ.
¬ плесах ширина р≥ки 15-30 м, глибина близько 0,5 - 0,8 м, найб≥льша ширина - 60 м, глибина - 3,0 м ( с.  римка) Ќа м≥лководд¤х р≥чка заростаЇ очеретом, на плесах т≥льки б≥л¤ берег≥в. ƒно р≥вне, на плесах намулисто-глиннсте, в'¤зке , на перекатах - тверде, п≥щане, в гирл≥ кам'¤нисте.
 одима в≥дноситьс¤ до —х≥дноЇвропейському типу р≥чок переважно з сн≥говим живленн¤м, участь дощового та ірунтового стоку незначна. –≥вневий режим характеризуЇтьс¤ весн¤ним повноводд¤м, низькою л≥тньою межею, що порушуЇтьс¤ дощовими наводками, незначним п≥дйомом вода восени внасл≥док дощ≥в, пор≥вн¤но високий ≥ малост≥йкий взимку.
ѕ≥дйом р≥вн¤ навесн≥ починаЇтьс¤ в лютому або на початку березн¤; проходить довол≥ ≥нтенсивно (в середньому 0,5 м/добу), зазвичай в перш≥й або в друг≥й декад≥ березн¤ спостер≥гаютьс¤ найвищ≥ р≥вн≥. ѕ≥к повноводд¤ триваЇ 24-48 год. ¬ к≥нц≥ травн¤ на початок червн¤ встановлюЇтьс¤ межень.
ѕо карт≥ ≥зол≥н≥й середньо-багатор≥чний модуль стоку дл¤ басейну р.  одима становить 1,2 л/с з 1 кв. км.
«амерзанн¤ р≥чки в≥дбуваЇтьс¤ в перш≥й половню грудн¤, ≥нколи в жовтн≥; п≥знЇ замерзанн¤ заф≥ксоване в лютому (1948 р.). —ередн¤ товщина льоду 0,1-0,3 м .найб≥льша - 0,5 м. Ћьодостав триваЇ - 2 - 2,5 м≥с¤ц≥. ¬ друг≥й половин≥ березн¤ р≥чка повн≥стю очищуЇтьс¤ в≥д льоду. ¬ода слабко мутна, безкольорова, з болотним запахом, придатна дл¤ питт¤.
¬икористовуЇтьс¤ р≥чка дл¤ водопостачанн¤ зал≥зничного транспорту, поливу город≥в та ≥нших с≥льськогосподарських потреб.
„лени шк≥льного л≥сництва УѕаростокФ провели У“ест дл¤ визначенн¤ стану р≥чки  одима† за в≥зуальною оц≥нкою системи характерних параметр≥в р≥чки та њњ заплавиФ. «а його допомогою ми зТ¤сували , що стан  одими Уще добрийФ† , але цей стан повинен викликати стурбован≥сть жител≥в† ≥† необх≥дно виконати комплекс попереджуючих заход≥в ≥з њњ збереженн¤ та охорони,† серед них особливо важлив≥ осв≥тньо-≥нформац≥йн≥ заходи. ≤ д≥йсно, хоча предмети неприродного походженн¤ трапл¤ютьс¤ дуже р≥дко, р≥чка† дуже зм≥л≥ла , заросла очеретом на де¤ких в≥др≥зках (в≥д с.  умари до с.  римка ) практично 100 % .†† ћ≥сць з в≥дкритим вод¤ним дзеркалом стаЇ все менше. ќдн≥Їю з причин швидкого заростанн¤  одими† ми вважаЇмо† не т≥льки зм≥л≥нн¤ р≥чки† ≥з-за посушливоњ погоди , а й знищенн¤ травоњдних вид≥в риб електровудочками. Ќажаль осв≥тньо-≥нформац≥йних заход≥в дл¤ боротьби з браконьЇрами недостатньо.

«наченн¤ та ц≥нн≥сть урочища У атеринкаФ

ѕрот¤гом дес¤тк≥в тис¤ч рок≥в р≥чка в≥д свого перв≥сного русла д≥сталас¤ до п≥дн≥жж¤ сучасноњ гори, перем≥стившись вправо на к≥лька к≥лометр≥в. ѕот≥м розпочавс¤ зворотний процес Ч русло р≥чки почало перем≥щуватис¤ в долину, ¤ку воно розчистило ран≥ше. «рештою, р≥чка опинилась у своњх сучасних берегах. ј чи зупинилас¤? —ьогодн≥шн≥  азенний, ƒев'¤тий та  римський острови, напевне, Ї продовженн¤м споконв≥чноњ роботи р≥чки. ѕравда, тут потр≥бно мати на уваз≥ фактор д≥¤льност≥ людини, ¤ка останн≥м часом все б≥льш суттЇво втручаЇтьс¤ в природн≥ процеси. ¬ же на наш≥й пам'¤т≥  одима ще б≥льше зм≥л≥ла, заросла, зм≥нила св≥й характер. “о чому ж  одима почала св≥й рух в≥д гори?
¬ своЇму перв≥сному стаю русло р≥чки було майже пр¤мол≥н≥йним. јле, пробиваючись до злитт¤ з ѕ≥вденним Ѕугом,  одима натрапила на потужну ст≥ну гран≥т≥в, ¤коњ перебороти не змогла. ≤ вона робить крутий поворот вл≥во поп≥д гран≥тну гр¤ду. ÷е спричинило завороти ≥ упов≥льненн¤ теч≥њ. ¬ нових умовах р≥чка вже не могла втримати зернинки п≥ску, ¤к≥ несла з собою, ≥ губила њх. ќс≥даючи з правого боку русла, вони нагромаджувалис¤ ≥ примушували русло р≥чки в≥дсовуватис¤ вл≥во.  р≥м того, ще на певн≥й в≥дстан≥ до повороту  одима, поглиблюючи русло, напевне, розкрила неогенн≥ Ђкар'Їриї третичного пер≥оду. ѓх-то вона Ђрозробл¤ла ≥ переносила в св≥й складї. “ак, на м≥сц≥ сьогодн≥шнього урочища Ђ атеринкаї виник майже тис¤чогектарний масив рухомих п≥ск≥в, пор≥заних стариц¤ми та з численними озерами. ≤ лише вузька смуга природного верболозу захищала  одиму в≥д повного занесенн¤. Ќе було ᆆ ц≥Їњ захисноњ смуги, можливо,†  одима в ц≥й м≥сцевост≥ ≥ загубилас¤ в п≥сках.
ѕри найменшому подиху в≥тру п≥ски, неначе в справжн≥й пустел≥, починали рухатис¤. —онце закривали хмари пилу, вс¤ навколишн¤ м≥сцев≥сть огорталас¤ нап≥втемр¤вою. ѕриходили в рух п≥щан≥ горби. ќдн≥ з них зникали на очах, але зТ¤вл¤лис¤ ≥нш≥. ўе й сьогодн≥ Ї насадженн¤х сосни можна вир≥знити застиглий дюнний рельЇф колись рухомого, а пот≥м зупиненого п≥ску. ѕерепад膆 висот膆 ↆ окремих†† м≥сц¤х†† дос¤гають†† 5Ч10 метр≥в. ћинуло б≥льше п'¤тдес¤ти† рок≥в з часу зал≥сненн¤ п≥ск≥в, а Ђдюнн≥ спорудиї Ч прост≥, комплексн≥, а також овальн≥ Ч розр≥зн¤ютьс¤ до цього часу. Ќа територ≥њ п≥щаного масиву було немал великих†† ≥†† малих†† стариць†† (зар≥чк≥в).†† Ѕагато њх поховано п≥сками, в≥д ≥нших залишилис¤ невелик≥ улоговини, ¤к≥ сере䆆† п≥сковог†† безмеж椆†† в≥докремлювалис¤††† неначе м≥зерн≥ оази в пустел≥. ƒоводитьс¤ дивуватис¤, ¤к збереглис¤ озера  ругле, —олоне та —авкове. ўоправда, останнЇ, вже пересохло вж円 ↆ наш≥†† дн≥†† ≥†† густ вкрилос¤†† кугою.†† Ќа карт≥ урочища воно позначено вже ¤к болото.
«ал≥сненн¤ рухомих п≥ск≥в розпочалос¤ ще за час≥в  атерини ≤≤, але† б≥льш≥сть спроб були не зовс≥м вдалими.Ћише †в 1936 роц≥ було створено ѕервомайсько - ∆еребк≥вське л≥сництво, ¤ке через два роки перейменоване на ѕервомайське л≥сництво √олован≥вського л≥сгоспу, до ¤кого входили √олован≥вське, √олочанське, ¬≥льх≥вськ円† та†† ™мил≥вськ円† л≥сництва.††† Ћ≥сничи솆† ѕервомайського л≥сництва було направлено √орельченка ќлександра «ахаровича, ¤кий розробив власну технолог≥ю зал≥сненн¤ п≥ск≥в урочища Ђ атеринкаї. —уть њњ зводилас¤ до трьох основних аспект≥в: нас≥нн¤, розсадник, спос≥б посадки. ¬ 1953 роц≥ було повн≥стю завершено зал≥сненн¤ п≥ск≥в. ќсновну увагу тепер належало прид≥лити догл¤ду за насадженн¤ми.
”рочище Ђ атеринкаї в межах п≥вденних областей ”крањни Ч ¤вище ун≥кальне. «а вс≥ма ознаками йога також можна в≥днести до пам'¤ток природи, хоч воно ≥ Ї продуктом людськоњ прац≥. “ут можна зустр≥ти багато ц≥кавого, чудового, р≥дк≥сного ≥ незвичайного ¤к серед флори, так ≥ серед фауни. ¬≥дноситьс¤ наше урочище до л≥с≥в ѕ≈–Ўќѓ √–”ѕ» Ч ¤к водоохоронний та ірунтозахисний л≥с. “ому вс≥ л≥соохоронн≥ роботи п≥дпор¤дкован≥ тут ц≥й мет≥.
ѕлоща урочища становить 1117 гектар≥в, у тому числ≥ покрито л≥сом 858 гектар≥в. « них природного л≥су Ч 25 гектар≥в Ч це в основному зарост≥ лози, верби деревовидноњ, в≥льхи чорноњ та ≥нш≥. “¤гнетьс¤ цей масив вузькою смугою вздовж правого берега  одими. ÷¤ д≥л¤нка л≥су найстар≥ша Ч з нењ почалос¤ урочище. –ешта 833 гектар≥в Ч л≥сонасадженн¤ штучного походженн¤, в тому числ≥ соснов≥ насад≠женн¤ Ч 718 гектар≥в, дуб≥в Ч 64, б≥лоњ акац≥њ, топол≥, березиЧ51. 259 гектар≥в уг≥дь не покрит≥ л≥сом. ÷е луко-болот¤на м≥сцев≥сть  одими з зарост¤ми очерету, осоки, територ≥¤ п≥д водою, а також с≥нокоси, р≥лл¤ та ≥нш≥† корисн≥†† земл≥.
¬с≥ л≥сонасадженн¤ в урочищ≥ уже поминули стад≥ю молодн¤ку, незначна њх частина жердинного в≥ку, а основна Ч середньов≥кова, Ї невелик≥ д≥л¤нки достигаю чого л≥су. —тиглого чи перестиглого немаЇ. ѕроте в урочищ≥ Ї досить ц≥кав≥ ≥ ц≥нн≥ екземпл¤ри дерев, ¤к≥ стали природними пам'¤тками. Ќайстар≥шою серед безл≥ч≥ ≥нших дерев Ї окрема верба. –осте вона в центр≥ л≥су б≥л¤ —авкового озера. ѕо своЇму вербовому в≥ку бачила надто багато, адже њњ в≥к наближаЇтьс¤ до двох сотень рок≥в. Ќапевне, ще за господарюванн¤ Ўтрикова один з його кондуктор≥в вв≥пхнув †врбову г≥лку в болотистий грунт на берез≥ озера. ¬ерба стала високою ≥ товстою. ÷е дерево -† пам'¤тка Ї св≥дком багатьох природних ≥ сусп≥льних под≥й, ¤к≥ прошум≥ли над краЇм. Ќа жаль; верба все-таки доживаЇ св≥й в≥к. ј чи не можна продовжити його?
ўе зовс≥м недавно природною пам'¤ткою в урочищ≥ були Ђ“ри дубиї, ¤к≥ знаход¤тьс¤ в сьомому та восьмому кварталах. јле час невблаганний нав≥ть ≥ до дуб≥в. ќдного з цих велетн≥в бур¤ вивернула з коренем, ≥нш≥ два Ч осиротиш, продовжують в≥драховувати роки. ¬они мають ще сол≥дний вигл¤д. —пец≥ал≥сти визначають в≥к цих двох дуб≥в у 145Ч155 рок≥в. якщо це так, то посаджен≥ вони ще за ƒмитра Ѕенардак≥.
Ќезвичайною пам'¤ткою природи в нашому урочищ≥ були насадженн¤ ¤лини звичайноњ на самому берез≥  одими. ¬ налий област≥ це Ч Їдине насадженн¤, же нормально розвивалос¤ в умовах степу. Ќасадженн¤ ¤лини добре вкоренилос¤ на наших ірунтах. “ут ц¤ порода школи не росла. ¬и¤вл¤Їтьс¤, що ¤линовий б≥р в нашому л≥с≥, на в≥дм≥ну в≥д своњх п≥вн≥чних сп≥вродич≥в, подруживс¤ з сонцем ≥ не боњтьс¤†† його пекучих промен≥в. јле в 1986 роц≥, п≥сл¤ авар≥њ на „орнобильськ≥й ј≈—, насадженн¤ ¤лини пропало.
«агалом в урочищ≥† У  атеринкаФ† ви¤влено 347 вид≥в судинних рослин, що належать до 167 род≥в, 73 родин 4 в≥дд≥л≥в. Ќайчисельн≥шим Ї в≥дд≥л ѕокритонас≥нн≥, що нараховуЇ 333 види , що належать до 69 родин . ѕров≥дними родинами Ї : —кладноцв≥т≥, «лаков≥, Ѕобов≥, √убоцв≥т≥, –озов≥, ∆овтецев≥.† Ќайменш чисельними Ї ѕапоротепод≥бн≥ Ц включають лише 1 вид.†† ќск≥льки л≥с маЇ штучне походженн¤, то† б≥льш≥сть вид≥в деревних рослин Ї ≥нтродукованими. ј от Ѕереза бородавчаста (Betula† penduba) потрапила до нашого л≥су з п≥вн≥чних район≥в за допомогою в≥тру та птах≥в. ¬ еколог≥чних походах† в урочищ≥† У  атеринкаФ нами ви¤влен≥ досить ц≥кав≥ травТ¤нист≥ рослини: у заболочених м≥сцевост¤х зустр≥чаЇтьс¤ Їдиний комахоњдний вид ѕухирник звичайний (Urtscularia vulgaris). ј в насадженн¤х дуба нами ви¤влено† ф≥зал≥с Ц рослина ¤ка вважаЇтьс¤ ергаз≥оф≥том (Увт≥качем з культуриФ), але ¤к в≥н потрапив у далек≥ в≥д населених пункт≥в квартали, залишаЇтьс¤ нев≥домо.† ÷≥каво, що пануючий вид родини «лаков≥† ќчерет звичайний(Phragmites† australis) маЇ висоту в≥д 1,2 м (де виход¤ть п≥дгрунтов≥ води) до 4,20 м (в межах р≥чки  одима).† “акож в наш≥й м≥сцевост≥ поширен≥ три види рогоз≥в : –ог≥з вузьколистий (Typha angutifolia),† –ог≥з широколистий (Typha latifolia),† –ог≥з Ћаксмана (Typha laxmani). –огози , р≥зн≥ види осок , ситник≥в та ≥нш≥ г≥дроф≥льн≥ рослини† мають важливе естетичне значенн¤, оск≥льки можуть використовуватись дл¤ декоруванн¤ штучних водойм. “акож естетичне значенн¤ мають:  ермеꆆ √мел≥на (Limonium gmelini), Ћещиц¤ ѕалласа (Gypsophila glomerata Pall), ’олодок л≥карський (Asparagus† officinalis),  овила† Ћесс≥нга (Stipa† Lessingiane) Ц њх використовують† дл¤ декоруванн¤† букет≥в, що може загрожувати поширенню цих рослин в природ≥.† ј щодо л≥карських рослин, то й говорити† год≥, адже† б≥льш≥сть рослин† нашоњ м≥сцевост≥ мають л≥кувальн≥ властивост≥.††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††† †††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††
јле найц≥кав≥шим у наших експедиц≥¤х було ви¤вленн¤† нових м≥сць знаходженн¤ вид≥в У„ервоноњ книгиФ  овила† Ћесс≥нга (Stipa† Lessingiane), ÷ибул¤ ведмежа (Allium ursinum), —он чорн≥ючий (Rulsatilla† nigricaus), √орицв≥т† весн¤ний (Adonis vernalis) , јстрагал шерстистокв≥тковий (Astragalus dasyanthus); рослин включених до червоного списку макрол≥т≥в - Ћататт¤ б≥ле (Nymphae alba), √лечики жовт≥ (Nyppar lutea); та рег≥онально-р≥дк≥сних вид≥в Ћомин≥с ц≥лолистий (Clematis† integrifolia), ∆овтець† ¤зиколистий (Ranunculus† lingua), ѕрол≥ска дволиста (Scilla† bstolia), ќсока ¤чменовидна (Carex hordestichos) та ще к≥лькох вид≥в осок занесених до нас з п≥вн≥чних район≥в ”крањни. “акож нами ви¤влено одн≥ з найб≥льш п≥вденних осередк≥в —фагнум округлий (Sphagnum terens), —фагнум болотний (Sphagnum palustris), ¤к≥ належать до III категор≥њ охорони ¤к так≥, що р≥дко зустр≥чаютьс¤ в степових районах, але в ≥нших звичайн≥. ¬перше було ви¤влено† ц≥ корисн≥ мохи в 2002 роц≥ у 7 квартал≥ урочища. ј в 2004 роц≥ ще ≥ в 2 квартал≥. «а роки спостережень† к≥льк≥сть його дуже зб≥льшилась.

ѕап≥ровник ќ.¬

Ќа головну